В захист об’єднаної шостої та сьомої періодичної доповіді України про виконання нашою державою положень Конвенції ООН з ліквідації всіх форм дискримінації жінок - страница 6


Вопрос 29

Как отмечено в докладе, нервное и физическое переутомление является основной причиной женской смертности. Просьба предоставить информацию и данные о таком положении, а также о мерах, принимаемых государством-участником с целью решения этой проблемы. С учетом того, что увеличение смертности непосредственно связано со злоупотреблением алкоголем, просьба также предоставить информацию о мерах, осуществляемых с целью уменьшения масштабов алкоголизма и табакокурения среди женщин, которая была запрошена Комитетом в его последних заключительных замечаниях (пункт 290).


Законодательная база - Постановление Кабинета Министров Украины „Об утверждении комплексной программы „Здоровье нации” на 2001-2011 года” (раздел III, XIX), ст. 175¹ Кодекса Украины про административные правонарушения, Распоряжение Кабинета Министров „Об одобрении концепции Общегосударственной целевой социальной программы „Здоровая нация” на 2009-2011 года”


ОТВЕТ

По оценкам специалистов по уровню употребления алкоголя Украина находится в средней группе европейских стран. Годовой уровень употребления алкоголя по оценкам составляет от 10,5 до 11,5 л чистого алкоголя на душу населения в год. Это приблизительно такой же уровень употребления как в Великобритании и Италии. Такой уровень употребления Всемирная организация здравоохранения относит к так называемой «средней-средневысокой группе».

Учитывая высокий показатель смертности женщин, который связывают с употребление алкоголя, принципиально важным является развитие информационной системы по алкоголю в Украине и присоединение ее к глобальной информационной системе ВОЗ по алкоголю. В Украине уже создан Украинский медицинский и мониторинговый центр по алкоголю и наркотикам Министерства здравоохранения Украины. Введение индикаторов мониторинга алкогольной ситуации, общепринятых в Европейском Союзе, проведение соответствующих эпидемиологических исследований позволит проводить качественный анализ алкогольной ситуации в Украине.

Украина является участником ряда международных договоренностей, в том числе и по алкоголю. В течение почти 25 лет мы были присоединены к Европейскому плану действий по алкоголю, который был подписан 51 страной в 1990 году. На сегодняшний день нет никакого действующего международного документа, а Украина, к сожалению, пока так и не ввела некоторые национальные регуляции, которые являются абсолютно обычными для большинства развитых стран мира.

Министерство здравоохранения Украины с 2003 года неоднократно разрабатывало и перерабатывало Концепцию государственной политики Украины по алкоголю и наркотикам. Потом она превратилась в проект Закона Украины «Про основы законодательства Украины по алкоголю и наркотикам». Но, несмотря на то, что этот законопроект был даже зарегистрирован в Верховном Совете Украины, вопрос по его принятию пока не решен. Дело в том, что политики по алкоголю – это более широкая вещь, чем, например, социальная политика, поскольку тут структурируются отношения и в производственных, и в фискальных направлениях. Одинаково трактуется все, что является необходимым для криминологической профилактики и криминологических последствий употребления алкоголя, уже не говоря о профилактике, которая определяется как обязательная, а не случайная работа. А дальше уже лечение и другие направления.

Эффективность противоалкогольных действий повышается, если в качестве обязательных проводить и такие мероприятия:

1^ . Устанавливаются четкие нормативы и контроль позволенного количества точек, где можно приобрести алкоголь, на единицу площади (чаще всего 1 кв. км).

Подобные нормативы использовались и используются многими странами, устанавливаются дифференцировано для урбанизированных и сельских территорий, контролируются очень дешевыми и простыми методами. Влияние на ситуацию подобного норматива осуществляется и более жесткими методами получения лицензии, и простым уменьшением (до условленного уровня) количества точек, и упомянутым простым и эффективным контролем.

2. ^ Устанавливается (и контролируется) ограничение времени продажи алкоголя. Мировой опыт показывает, что торговцы, склонные к продаже и манипуляциям с контрафактным алкоголем, одновременно являются традиционными нарушителями дозволенного времени продажи алкогольных напитков.

^ Утверждаются жесткие требования к местам продажи алкоголя. Мировой опыт показывает, что абсолютное большинство контрафактного алкоголя сбывается не через рестораны или большие магазины, а через «полевые» пункты продажи (с рук, с машин и т.д.)

3. ^ Не допускается резкое (!) увеличение акцизов и налогов. Вместо это утверждается программа постоянного и плавного увеличения акцизов и налогов, которая позволяет все время улучшать фискальные показатели, не угнетает производство и не стимулирует интерес к контрафактному алкоголю.

4. ^ Внедряется дифференцированный подход к налогообложению и устанавливаются разные акцизы на разные алкогольные напитки. Фактом является то, что в Украине крепкие алкогольные напитки и вино гораздо чаще становятся предметом контрабанды, чем пиво. Опыт многих стран мира показывает, как можно рассчитать разные налоги для этих разных спиртосодержащих напитков (в соответствии с ценой за грамм алкоголя). Соответственно, разное налогообложение (более мягкое к пиву) позволит поддержать употребление этого более редкого контрабандного напитка, по сравнению с водкой или вином. Следует отметить и менее негативные последствия такой политики и по отношению к здоровью.

5. ^ Стимулируется продажа алкогольных напитков через рестораны и большие магазины. Имеется в виду комбинация фискальных и административных мероприятий, которая тоже стимулирует обращение алкоголя через предприятия, которые обычно менее склонны к махинациям с контрафактным алкоголем.

Согласно статистическим данным, количество женщин, умерших в связи со злоупотреблением алкоголем, уменьшилось:

2004 год – 2177 (абсолютное количество за год), 2008 год – 1601 (абсолютное количество). По инициативе Министерства внутренних дел Законом N 1512-VI (1512-17 ) от 11.06.2009 внесены изменения в ст. 175 Кодекса Украины про административные правонарушения, относительно увеличения размеров штрафов за курение в запрещенных местах, в том числе в общественных парках и скверах.

Статья 175 . Курение табачных изделий в запрещенных местах (кодекс был дополнен статьей согласно Закона Украины N 2899-IV ( 2899-15 ) от 22.09.2005

Курение табачных изделий в местах, где это запрещено законом, а также в других местах, определенных соответствующим решением сельским, поселковым, городским советом, - влечет за собой предупреждение или наложение штрафа от трёх до десяти необлагаемых минимумов доходов граждан.

Повторное в течении года нарушение, предусмотренное этой статьей, за которое лицо было привлечено к административной ответственности, -

Влечет за собой наложение штрафа от десяти до двадцати необлагаемых минимумов доходов граждан.

На законодательном уровне указанный вопрос регулируется следующим образом:

Обмеження щодо реалізації (продажу) та вживання тютюнових виробів визначено Законом України „Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення”.

З 1 січня 2011 року набирають чинність зміни до статті 13 цього Закону щодо реалізації (продажу) тютюнових виробів в упаковках, що містять менше ніж 20 сигарет або цигарок:

„Стаття 13. Обмеження щодо реалізації (продажу) та вживання тютюнових виробів

Реалізація (продаж) тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, особам, які не досягли 18 років, а також реалізація (продаж) тютюнових виробів в упаковках, що містять менше ніж 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар) забороняються. Законом можуть встановлюватися й інші обмеження щодо реалізації (продажу) тютюнових виробів.

Забороняється куріння тютюнових виробів у громадських місцях, у тому числі:

у закладах охорони здоров'я, навчальних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування;

у спортивних спорудах;

у закладах, підприємствах та організаціях культури;

у залах чекання пасажирів на залізничних, авто- і аеровокзалах;

у вагонах поїздів, автобусах, таксі, включаючи маршрутні таксі, тролейбусах, трамваях, метрополітені;

у ліфтах жилих будинків.

Куріння тютюнових виробів забороняється на територіях дитячих майданчиків.

В інших місцях та на робочих місцях куріння тютюнових виробів дозволяється лише у спеціально відведених для цього місцях. Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, якої завдають здоров'ю людини куріння тютюнових виробів чи інші способи їх вживання. Законом можуть встановлюватися й інші обмеження щодо місць вживання тютюнових виробів.

На підприємствах (організаціях) громадського харчування для осіб, які не курять, відводиться не менше ніж половина площі цих громадських місць, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію.

У готелях та інших місцях тимчасового розміщення громадян для осіб, які не курять, відводиться не менше ніж 50 відсотків номерів цих готелів та (або) місць розміщення.”.


Вопрос 30

Согласно информации, имеющейся в распоряжении Комитета, годовые показатели смертности от рака молочной железы остаются высокими, однако порядок получения бесплатных протезов забюрократизирован и не предполагает сохранения конфиденциальности. Просьба предоставить дезагрегированные по возрасту данные о заболеваемости раком молочной железы, а также сообщить о мерах, принимаемых с целью упрощения данного порядка получения бесплатных протезов, а также о том, является ли он конфиденциальным.


ОТВЕТ

В структурі злоякісних новоутворень у жінок в Україні на протязі останніх 16 років рак молочної залози займає перше місце, та з року в рік така ситуація залишається стабільною. Найвищий рівень захворюваності спостерігається у віці 45-65 років (понад 50% всіх випадків). Показник захворюваності на рак молочної залози в Україні у розрахунку на 100 000 жіночого населення виріс з 22,6 в 1986 році до 56,1 в 2005 році. Біля 27,6% випадків діагностуються в занедбаних стадіях (III–IV).

Захворюваність та смертність від раку молочної залози залишається високою. Однак виконання державної Програми “Репродуктивне здоров’я нації” на період до 2015 року дозволило зменшити рівень захворюваності на злоякісними новоутвореннями молочної залози і жінок репродуктивного віку ( 15- 49) на 100000 відповідного населення:


2006 рік

2006 рік

2007 рік

2007 рік

2008 рік

2008 рік

абсолютна кількість

показник

абсолютна кількість

абсолютна кількість

абсолютна кількість

показник

3643

29,52

3599

29,41

3482

28,74



Найбільш високий рівень захворюваності на рак молочної залози слід зазначити в Одеській, Харківській, Днiпропетровській областях, Автономній Республіці Крим (АРК) – південний та східний регіони України - та в містах Київ і Севастополь. Рівень захворюваності на рак молочної залози в областях постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС (Чернiгiвcька, Житомирська, Київська, Рівненська) не перевищує середньо українського, але має тенденцію до поступового зростання упродовж останніх 20 років.

У 2006 році рівень смертності від раку молочної залози в Україні складав 17,5 випадків на 100 тис. жіночого населення. У 2006 від раку молочної залози померло 7607 жінок. З 30 років у жінок в структурі смертності від злоякісних новоутворень рак молочної залози займає перше місто. Найбільш високий рівень смертності від раку молочної залози слід зазначити в Одеській, Харківській, Дніпропетровській областях, Автономній Республіці Крим та м. Києві.

В Україні кожного року діагностується більше 150 тисяч нових випадків злоякісних новоутворень. У структурі захворюваності чоловічого населення провідні 5 місць посідають злоякісні пухлини легень, шлунка, шкіри, передміхурової залози, прямої кишки (53,9% від усіх злоякісних пухлин). У жінок перші 5 місць займають: рак молочної залози, шкіри, тіла матки, шлунка, ободової кишки (53,4% від усіх злоякісних пухлин). За останнє десятиліття в Україні відзначається стійке зростання онкологічної захворюваності з 314,4 випадків на 100 тисяч населення у 1997 до 331,7 у 2007 році (у середньому на 0,6% щорічно). За розрахунками спеціалістів, до 2020 року кількість тих, хто вперше захворів на рак, в Україні може зрости до 200 тисяч осіб на рік.

Майже 90 тисяч жителів України щороку помирають від раку, при чому 35% померлих від раку - особи працездатного віку. Через запізнілу діагностику онкологічних захворювань залишається високим відсоток (38-40%) онкологічних хворих, які помирають протягом одного року після встановлення діагнозу. У розвинених країнах світу цей показник не перевищує 30%.

Сьогодні в Україні мешкає майже 860 тисяч людей, які в той чи інший час перенесли онкологічне захворювання. Більш вразливими в Україні є жителі малих міст та сіл, жінки з обмеженими можливостями (інваліди), жінки з низьким доходом та представниці національних меншин (рома).

Верховна Рада України 24 грудня 298 голосами підтримала проект Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року. Головною метою Програми є підвищення ефективності загальнодержавних заходів з покращення якості та доступності медичної допомоги хворим на злоякісні новоутворення, впровадження державних гарантій медичної допомоги, удосконалення умов для продовження та поліпшення якості життя онкологічних хворих.

МОЗ України визначило основні шляхи реалізації Програми, серед яких:

- впровадження заходів, спрямованих на своєчасне виявлення онкологічних захворювань, зниження смертності та інвалідності населення внаслідок онкологічних захворювань та зменшення поширеності захворюваності;

- забезпечення максимально можливої в існуючих соціально-економічних умовах якості життя онкологічних хворих та їх адаптація у суспільстві, створення належних умов для термінальних онкологічних хворих.

Прийняття Програми дозволить окреслити і конкретизувати можливості державної підтримки запобігання та лікування хворих з онкологічними захворюваннями, визначити необхідні обсяги фінансування Програми на реалізацію відповідних заходів щодо онкологічних захворювань.

Джерелом фінансування є державний бюджет, бюджети місцевих органів виконавчої влади, а також інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Діагностика раку молочної залози в Україні

В Україні з радянських часів не змінювалась система організації медичної допомоги населенню. Її відрізняють наступні чинники:

Патологія молочної залози виявляється на рівні первинної медичної допомоги: в сільській місцевості - це фельдшерко-акушерські пункти (ФАП), в районних центрах та містах - оглядові кабінети поліклінік, жіночі консультації, амбулаторії сімейних лікарів, поліклініки загального профілю та інші. Спеціалізованими медичними установами, які проводять остаточну діагностику та лікування раку молочної залози, є онкологічні диспансери (центри). Як правило, такий диспансер існує один на обласний центр та область. В м. Києві та великих містах (понад 1 млн. жителів) існують міський та обласний онкологічні диспансери. Провідним спеціалізованим медичним закладом є Інститут Раку АН України, що знаходиться у м. Києві.

Основними методами діагностики захворювань молочної залози є мамографія, клінічне обстеження молочних залоз (КОМЗ), ультразвукове обстеження та самообстеження молочних залоз. З 2001 року починається активізація громадського руху та державних лікувальних установ щодо закупівель діагностичного обладнання (мамографи й машини для прояви) та проведення інформаційних кампаній щодо необхідності залучення жінок до обстеження молочних залоз, зокрема мамографій. КОМЗ проводиться медичними працівниками: акушерками ФАП, фельдшерами, дільничними лікарями терапевтами, акушерами-гінекологами жіночих консультацій, сімейними лікарями, хірургами та хірургами-онкологами. Згідно статистичних даних Міністерства охорони здоров’я України 2004 року, відсоток виявлення раку молочної залози за рахунок клінічного обстеження молочних залоз в різних регіонах України складає від 18 до 40,9%.

Існують серйозні проблеми із забезпеченням подальшого лікування пацієнтів за державний кошт та проведення програм реабілітації, що знижують якість життя пацієнтів.

В Україні існують громадські ініціативи та громадський рух в галузі РМЗ, в тому числі і організації пацієнтів, але він є досить новим (максимум 7-8 років) з обмеженим досвідом, підтримкою та здатністю об’єднувати зусилля для вирішення проблем, що суттєво впливає на ефективність роботи громадського сектору. На жаль, існує дуже слабкий зв’язок між медичною спільнотою та громадським сектором. Не дивлячись на їх спільну мету - подолання наслідків РМЗ та зниження смертності - дії та завдання залишаються нескоординованими.

Висвітлення питань з РМЗ у медіа, особливо у потужних національних засобах інформації (телебачення, радіо, центральні видання) є проблематичним, але необхідним та важливим. Більш доступними та відкритими до співпраці є регіональні ЗМІ.


Вопрос 31

Просьба предоставить информацию о положении пожилых женщин, в особенности проживающих в сельской местности, о положении девочек и женщин иностранного происхождения, из этнических меньшинств, в особенности цыганок, и женщин-инвалидов, в том числе о занятости, социальном обеспечении, образовании, об обеспеченности жильем и охране здоровья. Какие меры общего или адресного характера осуществлены с учетом особых потребностей и положения таких уязвимых групп. Просьба предоставить подробные сведения о проводимой с ними информационно-разъяснительной работе по правам человека в целом и равенству полов в частности.


На исполнение плана мероприятий на 2009 год Государственной программы по утверждению гендерного равенства в украинском обществе на период до 2010 года Министерством семьи, молодежи и спорта организовано и проведено Всеукраинский семинар по защите женщин-мигранток.

  1. Участники заседания пытались ответить на вопросы, разрешающие недоработки в законодательстве, обсуждали пути их решения. Так, например, "есть ли миграция женским понятием?", "почему много женщин мигрируют, оставляя детей дома с бабушкой или дедушкой?", "какие факторы влияют на внутреннюю и внешнюю миграцию женщин?", "как миграция и переезд подействовали на женские роди и гендерные отношения?", "каким образом статус женщин-мигранток влияет на их права и возможности?", "каким образом женщины-мигрантки могут брать учасние в принятии решения по отношению к миграции и перемещений?", "как можна наилучшим образом защитить женщин от сексуальной эксплуатации, торговли женщинами, насилия и проституции?", "как улучшить экономическое состояние женщин-мигранток для обеспечения своих детей", "как сопутствовать улучшению здоровья женщин, предупреждения раковых и вирусных заболеваний?", "как сопутствовать получению образования женщинам, которые стремятся к развитию?"


Отдельно надо отметить работу с национальными групами Ромов, для страны образовательный вопрос этой группы есть приоритетным. Невзирая на то, что, в целом, образовательные проблемы ромов являются сложными, нуждаются в длительной работе для их решения вместе с комплексным решением других социальных проблем, Министерство образования и науки Украины, органы управления образованием, в частности Закарпатской и Одесской областей, где компактно проживает ромы, педагогические коллективы общеобразовательных учебных заведений прикладывают всех возможных усилий для учета детей ромской национальности, обеспечения их обучения и социальной адаптации, улучшения материальной базы школ, где обучаются эти дети.

С целью обеспечения равного доступа к качественному образованию в общеобразовательных учебных заведениях в сельской местности, при необходимости детей, организован бесплатный проезд детей к учебному заведению. Все учащиеся-ромы (в том числе – девочки) обеспечены бесплатным горячим питанием.

Детям-ромам школьного возраста, как и детям других национальностей, обеспечено право на выбор формы обучения и учебного заведения на принципах, определенных Законами Украины „Об образовании”, „Об общем среднем образовании”.

На территории Одесской области на это время проживает почти 1200 детей дошкольного и школьного возраста ромской национальности. Местами компактного обитания ромов есть Арцизский, Балтский, Белгород-Днестровский, Биляевский, Болградский, Великомихайловский, Измаильский, Коминтерновский, Саратский, Татарбунарский, Фрунзовский районы и г. Измаил.

Все дети ромской национальности, как мальчики, так и девочки, по желанию родителей посещают дошкольные учебные заведения. Из них значительная часть, как и детей других национальностей, посещает такие заведения в соответствии с действующим законодательством на бесплатной основе или льготных условиях.

В общеобразовательных учебных заведениях Одесской области вместе с детьми других национальностей учатся 900 учащихся-ромов, что составляет почти 100 % от общего количества детей ромской национальности школьного возраста. Учащиеся-ромы имеют необходимые для учебы документы: свидетельство о рождении, медицинские справки, справки о получении идентификационного кода. В случае их отсутствия, отделами образования проводятся мероприятия по получению необходимых документов. Так, в течение 2008 года при содействии отдела образования Белгород-Днестровской райгосадминистрации 14 учащихся-ромов получили свидетельства о рождении. В зависимости от физического состояния детей и качества знаний четырех учащихся-ромов переведено на индивидуальную форму обучения.

Дети-ромы, как правило, учатся в заведениях образования вместе с детьми других национальностей. В отдельных заведениях, например, в Нерубайской школе Биляевского района (учится 79 ромов из общего количества учеников - 917), для учащихся-ромов созданы классы в отдельном помещении, которое находится рядом с местожительством компактного проживания граждан ромской национальности.

В Закарпатской области существует разветвленная сеть общеобразовательных учебных заведений, в которых получают образование дети ромов. В 127 общеобразовательных школах области учатся свыше 6 тысяч учеников из числа представителей ромского населения области, что составляет 3,6% из всего ученического состава.

В перечне предметов вариативного компонента, который изучается в этих школах, преподается предмет по выбору „История, культура и быт ромов” по программе, разработанной учителем Навроцкой Е. М.; выпущено методическое пособие для использования учителями истории других школ; с целью воспитания толерантного отношения к носителям ромской культуры подготовлена и выдана книжка об истории ромского Голокоста.

Таким образом, в учебных заведениях Одесской и Закарпатской областей в целом созданы условия для обеспечения детей ромской национальности равным доступом к качественному образованию.


Вопрос 32

Поправка к пункту 1 статьи 20

Просьба охарактеризовать прогресс в деле принятия поправки к пункту 1 статьи 20 Конвенции относительно времени проведения заседаний Комитета.






9960816014007551.html
9961001323012443.html
9961173760082945.html
9961260286765309.html
9961401191881903.html