ЯКОЮ МАЄ БУТИ СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я? - Програма політичної партії «удар (Український Демократичний Альянс за...


^ ЯКОЮ МАЄ БУТИ СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я?

Для успішного зниження рівня передчасної смертності та захворюваності загалом система охорони здоров'я України має бути переорієнтована з моделі надання невідкладної медичної допомоги на модель комплексного ведення хворих, яка є більш придатною для профілактики неінфекційних хвороб та боротьби з ними. Медичні працівники повинні виявляти осіб, які належать до груп ризику, інформувати їх про можливі наслідки їхньої неуважності до власного здоров’я, ставити своєчасний діагноз і проводити належне лікування. Громадяни мають усвідомлювати свою роль у прийнятті рішень під час лікування хронічних захворювань. Розуміння необхідності лікування та залучення хворих до обрання відповідної стратегії лікування матиме великий вплив на виконання лікарських приписів і знизить ризик передчасної смерті.

Реформування охорони здоров’я в Україні має проводитись за такими основними напрямами:

Приватні та державні заклади охорони здоров’я мають працювати в одному напрямі для зміцнення здоров’я наших громадян. Тому необхідно поставити їх у рівні умови, сплачуючи з бюджету за лікування хворого від конкретної хвороби незалежно від форми власності лікувального закладу.

Основні концептуальні напрями реформування системи охорони здоров’я в Україні сьогодні передбачають розмежування функцій між первинним (медико-санітарним), вторинним (спеціалізованим) і третинним (високоспеціалізованим) рівнями медичної допомоги.

До основних завдань у структурній перебудові закладів охорони здоров’я необхідно віднести проведення їхньої інвентаризації та аудиту на місцях, після завершення яких складатиметься генеральний план оптимізації лікувальної мережі в кожному регіоні.

На первинному рівні медичної допомоги у сільській місцевості та містах потрібно визначити підрозділи, які надаватимуть первинну медико-санітарну допомогу.

На вторинному рівні медичної допомоги мережа центральних районних та районних лікарень, центральних міських, міських і дільничних лікарень, самостійних міських поліклінік має бути спеціалізована відповідно до потреб населення, територіальної доступності, особливостей захворюваності та інших критеріїв. Доцільним є створення однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування, яка буде забезпечувати надання спеціалізованої медичної допомоги, а також усієї допомоги у регіоні.

На третинному рівні медичної допомоги функціонує її високоспеціалізований рівень, який забезпечуватиметься обласними лікарнями, кафедрами вищих медичних навчальних закладів, а також клініками науково-дослідних інститутів.

Надання екстреної медичної допомоги у переважній більшості випадків має здійснюватися фельдшерськими бригадами. Машини швидкої медичної допомоги повинні бути оснащені відповідно до табеля, який надасть можливість дотримуватися стандарту надання екстреної медичної допомоги.

Перебудова мережі лікувально-профілактичних закладів неминуче призведе до реформування їхнього кадрового забезпечення.

Використання в реформі охорони здоров’я індикаторів і стандартів якості медичних послуг значно покращить якість акредитації медичних закладів, а також укладання і продовження угод про надання медичних послуг лікувально-профілактичними закладами.


^ ЯК ЦЬОГО ДОСЯГТИ?


Напрямок головного удару – зруйнована система охорони здоров’я та нездоровий спосіб життя



Загальновизнаним напрямом якісного реформування медицини має бути забезпечення прозорого багатоканального фінансування, яке дозволить вирішити економічні, організаційні, кадрові та технологічні проблеми сфери охорони здоров’я шляхом:

^ Нова модель фінансування закладів охорони здоров’я має передбачати самостійність вирішення фінансово-господарських питань, зокрема щодо штатної чисельності медичних працівників, виходячи з потреб населення у медичній допомозі, їхнього матеріального стимулювання, можливість отримання додаткових джерел фінансування за рахунок залучення донорських коштів, надання платних послуг та інших не заборонених законом джерел.

Обсяг оплати медичної допомоги має визначатися кількістю пацієнтів, закріплених за кожним лікарем. Таким чином лікар, до якого приходить більше пацієнтів, отримуватиме вищу винагороду.

На первинному рівні у сільських районах необхідно першочергово створити доступну мережу поліклінічно-амбулаторних закладів, відкрити пункти швидкої медичної допомоги, залишити центральні районні лікарні з відповідним переоснащенням.

На вторинному рівні з коштів, акумульованих на обласному рівні, безпосередньо буде фінансуватися кожний заклад охорони здоров’я чи станція швидкої медичної допомоги в залежності від асортименту, якості та ефективності надання медичних послуг.

На третинному рівні заклади охорони здоров’я, залежно від покладених на них функцій та норм бюджетного кодексу, будуть фінансуватися з обласного чи державного бюджету.

Доцільно створення на базі дитячих поліклінік медико-санітарних і діагностичних центрів, в яких лікарі різних спеціальностей залишаться в статусі фахівців первинного контакту. Особливої уваги потребує відновлення удосконаленого комплексного медичного обслуговування дітей в організованих колективах (дошкільні, професійно-технічні навчальні заклади, загальноосвітні школи).

^ Реформа охорони здоров’я може бути успішною лише за умов покращення економічної ситуації в Україні. Ми свідомі того, що вирішення проблем у медичній сфері може бути здійснене лише внаслідок зміни політичних та економічних умов – тіньова економіка, тотальна корупція та зубожіння більшості населення в жодному разі не спроможні покращити ситуацію у сфері охорони здоров’я. Тому запровадження загальнообов’язкового соціального медичного страхування для працюючих категорій громадян має бути поетапним. Також реформи медичної сфери мають розпочатися зверху через відмову еліти від безкоштовного доступу до медичних послуг.

Загальнообов’язкове соціальне медичне страхування для працюючих категорій громадян здійснюватиметься та гарантуватиметься державою через державні медичні страхові компанії, котрі будуть конкурувати між собою. Пацієнт, який сплачує страхові внески, буде мати право на отримання визначеного законодавством комплексу медичних послуг.

^ Для отримувачів соціальної допомоги основним платником соціальних страхових внесків має залишитися держава.

Приватне медичне страхування буде здійснюватися на добровільних засадах. Державне медичне страхування базуватиметься на принципах загальнообов’язковості, солідарності, самоврядування і отримання медичної допомоги у натуральній формі без здійс­нення безпосередньої оплати медичних послуг пацієнтами, із забезпеченням суворого контролю з боку незалежних організацій за здійсненням будь-яких фінансових операцій.

Запровадження медичного страхування має спиратися на чітку правову базу у відносинах «лікар – пацієнт», «пацієнт – лікувальна установа», у якій конкретно мають бути визначені обов’язки лікувальної установи перед пацієнтом, юридичні аспекти діяльності лікаря, права пацієнта. Взаємні обов’язки лікувальної установи та хворого мають бути передбачені у відповідній угоді, яку підписує пацієнт перед госпіталізацією у стаціонар.

Надання переваги здоровому способу життя, правилам безпечної поведінки та особистої гігієни, формування життєвих навичок щодо зменшення вразливості до ВІЛ-інфікування, профілактики психологічних порушень, шкідливості тютюнопаління, вживання алкогольних, токсичних і наркотичних речовин, формування репродуктивного здоров’я (та запобігання його втрати), раціонального харчування, значення оптимальної рухової активності та занять спортом можливе завдяки широкому впровадженню інформаційно-просвітницьких програм та інтерактивних форм роботи з громадянами.

^ Пропонується впровадити такі основні заходи для попередження неінфекційних хвороб та боротьби з ними:

Здоров’язберігаючі програми повинні включати такі основні позиції:

^ Здоровий спосіб життя повинен стати ідейним стрижнем виховання, освіти, громадського, спортивного руху. За місцем проживання, навчання чи роботи мають бути створені умови для занять спортом.

Реалізацію заходів щодо здорового способу життя потрібно розпочинати від самого народження (програми загартовування та раннього фізичного розвитку дітей). Дитячі майданчики, спортивні школи та зали для занять повинні бути доступними для всіх бажаючих. Здоровий спосіб життя має стати популярним – престиж бути здоровим базуватиметься на суспільних пріоритетах, посилених належною агітацією, соціальною рекламою, реалізацією проектів, спрямованих на формування відповідної громадської думки.

^ ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ


ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА – БАЗОВА ЦІННІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

ЯКІ ПРОБЛЕМИ В СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ МИ МАЄМО?

На сьогодні екологічна ситуація в Україні постійно погіршується, збільшується антропогенне навантаження на навколишнє середовище, відбувається виснаження природних ресурсів через їхнє інтенсивне використання.

На жаль, державна політика та управління в цій сфері не здатні ефективно та вчасно вирішувати як локальні, так і національні та глобальні екологічні проблеми. У державі відсутнє комплексне бачення шляхів розв’язання численних екологічних проблем, вдосконалення екологічного законодавства та покращення стану дотримання міжнародних угод в сфері захисту довкілля. Національний план дій з охорони навколишнього середовища не затверджено.

Екологічне законодавство часто змінюється без системного підходу. Водночас найважливіші норми щодо відповідальності за правопорушення в природоохоронній сфері, культури користування природними ресурсами та нормативів екологічної безпеки залишаються застарілими. Відсутні й економічні стимули для реалізації суб’єктами економіки екологічних стратегій розвитку.

В Україні фактично знищена система державної екологічної експертизи проектів будівництва нових та розширення, реконструкції, технічного переозброєння діючих об’єктів, в першу чергу тих, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Відтак потенційно небезпечні для довкілля та людей об’єкти та види діяльності не підлягатимуть комплексній експертній оцінці на етапі їхнього планування (проектування).

Загроза знищення біорізноманіття

Займаючи менше 6% площі Європи, Україна володіє близько 35% її біорізноманіття. Протягом останніх років спостерігається збільшення кількості видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, що підлягають особливій охороні через загрозу зникнення.

Частка природно-заповідних територій в Україні є значно меншою, ніж у більшості країн Європи. Об’єкти природно-заповідного фонду України перебувають в управлінні різних органів виконавчої влади. Відсутність закріплених на місцевості в установленому законом порядку меж об’єктів природно-заповідного фонду призводить до різних порушень вимог заповідного режиму та самозахоплення земель природно-заповідного фонду, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та знищення середовищ існування флори та фауни.

В Україні відсутні загальнодержавна програма збереження, відтворення та невиснажливого використання біорізноманіття України, а також загальнодержавна програма розвитку заповідної справи, тому державна політика в даних сферах є невизначеною.

Наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу в сфері охорони біологічного різноманіття відбувається незадовільно, щорічні плани заходів Уряду щодо виконання загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу не виконуються, хоча сфера захисту довкілля є пріоритетною сферою для адаптації законодавства в Україні.

Кліматичні зміни

Україна належить до країн, що сприяють поглибленню глобальної проблеми зміни клімату, оскільки знаходиться у двадцятці країн, які є найбільшими емітентами CO² у світі, а наша економіка має одну із найбільших високо вуглецевих економік. Україна є лідером серед енергетично неефективних держав світу. На виробництво одиниці продукції валового внутрішнього продукту в Україні необхідно витратити у 2-3 рази більше енергії в порівнянні з іншими країнами світу.

Водночас в Україні немає державної програми зі зниження викидів парникових газів, а також відповідних регіональних планів заходів. Відсутні економічні стимули для енергозбереження на виробництві. Національний план заходів з реалізації положень Кіотського протоколу, втілюється неналежно та із запізненням. На даний момент в Україні відсутнє комплексне дослідження з адаптації до наслідків зміни клімату та відсутній національний план заходів із адаптації до зміни клімату, регіональні та галузеві плани адаптації. До певного часу цьому питанню взагалі не приділялась увага.

Ризики, пов’язані з розвитком та експлуатацією об’єктів атомної енергетики

Україна входить до п'ятірки європейських країн, що мають найбільш потужні атомні електростанції, однак системних змін у ядерній галузі не відбулося за всі роки незалежності. В Україні так і не створено сучасної організаційної інфраструктури, наукової підтримки та підготовки кадрів. Застарілі та небезпечні технології на всіх типах реакторів постійно потребують капіталовкладень для підвищення безпеки. В державі відсутня система фінансового забезпечення рекультивації радіоактивно забруднених після аварії на Чорнобильській атомній електростанції територій, зняття з експлуатації ядерних реакторів, що використали свій ресурс; обслуговування радіоактивних сховищ та звалищ. Забір поверхневих вод для компенсації втрат на випаровування у ставках-охолоджувачах та градирнях атомних електростанцій викликає зниження водності річок в Україні, яка за класифікацією Організації Об’єднаних Націй належить до малозабезпечених водними ресурсами країн.

^ ЧОГО МИ ПРАГНЕМО?

Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу прийнято. Проте на практиці процеси адаптації законодавства України відбуваються вкрай повільно і неякісно. Так, давно потребують узгодження норми національного законодавства, що регулюють нормативи викидів в атмосферне повітря, нормативи якості водних ресурсів, функціонування дозвільної системи та системи оцінки впливу на навколишнє середовище, поводження із відходами, збереження біорізноманіття та інші сфери.


З метою вирішення вказаних проблем слід здійснити такі заходи:

^ ЯК ЦЬОГО ДОСЯГТИ?


Напрямок головного удару – безвідповідальність держави щодо питань екологічної безпеки



Збереження біологічного різноманіття, природно-заповідного фонду України

З метою припинення втрат біологічного різноманіття та збільшення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, покращення виконання ними покладених на них функцій ми повинні зосередитися на наступних заходах:

Повноцінна участь України у подоланні наслідків глобальної проблеми зміни клімату

Україна повинна стабілізувати свої викиди парникових газів. За висновками експертів, в Україні впроваджувати заходи з підвищення енергоефективності у 4-10 разів дешевше, ніж будувати нові теплові та атомні електростанції.

Україні слід здійснити наступні заходи:

Підвищення стандартів безпеки використання ядерної енергетики

В цілях підвищення безпеки в експлуатації атомних станцій в Україні слід здійснити такі заходи:


9941497500156340.html
9941643093396962.html
9941753874459957.html
9941853612811668.html
9941957573616888.html